 1А Йов відповів та й сказав:
 eСправді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!...
 Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?
 Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний...
 Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!
 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.
 Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.
 Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.
 nХто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?
 xЩо в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?
 tЧи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?
 OМудрість у старших, бо довгість днів розум.
 QМудрість та сила у Нього, Його рада та розум.
 Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.
 Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть.
 В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.
 ^Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,
 lВін розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна.
 ]Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
 pВін надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.
 gНа достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
 {Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло.
 Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.
 Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі,
 вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!
