 nОсь усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...
 KЯк знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,
 kі я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!
 YТа неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!
 oО, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...
 yПослухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.
 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?
 hЧи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
 Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?
 vНасправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!
 tЧи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?
 ~Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!
 yМовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!
 Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?
 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
 ~І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.
 Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.
 TОсь я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!
 Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...
 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:
 mвіддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...
 Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!
 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!
 gЧому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?
 Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?
 Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,
 і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,
 і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...
