 JІ відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
 Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
 Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
 hТи страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
 |бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
 qОскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
 zЧи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?
 vЧи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
 rЩо ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?
 wПоміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
 sЧи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
 uЧого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
 що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
 Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
 Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,
 uщо ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
 lЯ тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
 jпро що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,
 eїм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
 zБезбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
 ~Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
 {Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
 Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...
 Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
 wбо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
 zпроти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
 xБо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
 і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
 Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
 Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
 yХай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,
 zвона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
 Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,
 |бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
 xвін злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...
