 xМій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...
 rДійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...
 Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?
 hБо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.
 jВін призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,
 Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...
 lЗ безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...
 oПраведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.
 І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.
 Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...
 hМої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,
 tвони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!
 Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...
 zДо гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...
 ]Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?
 rДо шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...
