 {Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,
 fзалізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.
 Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:
 ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.
 mЗемля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,
 Uмісце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.
 jСтежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,
 \не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.
 xЧоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,
 dпробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!
 uВін загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.
 TТа де мудрість знаходиться, і де місце розуму?
 nЛюдина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.
 sБезодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!
 ~Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.
 wНе важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.
 Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.
 Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!
 |Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.
 XА мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?
 Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.
 Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
 gТільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
 qБо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.
 _Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,
 tколи Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,
 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
 І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!
