 Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?
 }Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,
 коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?
 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.
 vХто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,
 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?
 fВін сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.
 uЩо знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
 yЧи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?
 Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?
 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?
 mЧи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?
 qКрило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?
 eБо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,
 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.
 Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,
 |бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!
 dЧи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?
 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!
 pБ'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,
 rсміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,
 gхоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
 Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
 При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.
 |Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?
 Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?
 sНа скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,
 [ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,
 Xа його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.
