 JІ відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
 Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
 ]Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
 того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...
 Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?
 fПригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
 Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
 yвони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
 }Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.
 dГине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
 wІ закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
 yспіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
 vі дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...
 Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
 Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
 zТаж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
 Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
 pВони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...
 mСлава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...
