 yАну клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?
 Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!
 Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...
 Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
 Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
 fБо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
 yбо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
 aА я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
 rВін чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
 mбо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
 wщоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
 fВін розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
 tВін мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
 tвдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...
 eІ Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
 iі стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
 Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
 uБо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!
 hВ шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
 iВикупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.
 Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
 tЗ насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
 Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.
 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!
 І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
 }Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!
