 1А Йов відповів та й сказав:
 Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
 то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...
 Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...
 oЧи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?
 _Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
 Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...
 kО, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
 О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
 то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
 Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
 VЧи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
 lЧи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
 }Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
 Rтемніші від льоду вони, в них ховається сніг.
 uКоли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
 qКаравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
 yКаравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
 bТак і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
 {Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
 xі врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
 Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...
 sЯкі гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?
 tЧи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,
 hі на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...
 }Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.
 uВерніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
 Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?
