 IІ заговорив шух'янин Білдад та й сказав:
 Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?
 iЧи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?
 {Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!
 vЯкщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,
 якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,
 yі хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!
 qПоспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,
 oбо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,
 отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:
 bЧи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?
 Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:
 отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,
 |бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...
 На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...
 yВін зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,
 tна купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:
 }Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...
 [Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.
 |Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,
 lаж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...
 xТвої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!
