 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
 rЗодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
 Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
 wВін чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
 Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
 gбезоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,
 }від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
 виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
 ]Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
 напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
 yПтаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
 ~Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
 Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
 і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
 tНасичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
 eщо там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
 sГори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
 qі місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
 ~Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
 oричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
 wСонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
 nЛюдина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
 Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
 Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
 Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
 cВони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
 uДаєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
 Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
 Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
 zНехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
 Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
 Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
 ]Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
 Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
