 Пісня прочан. Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні...
 Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!
 TВелике вчинив Господь з нами, були радісні ми!
 zВернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!
 BХто сіє з слізьми, зо співом той жне:
 все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!
