 Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!
 Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!
 Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,
 {а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
 qЗміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!
 Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.
 Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
 {від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!
 qТовщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.
 Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...
 із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...
 Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
Gвід людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.
 А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!
