 gПриповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,
 yщоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,
 |щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,
 vщоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.
 Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,
 щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.
 Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
 Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,
 rвони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.
 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!
 Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,
 живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!
 Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.
 lЖеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,
 сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,
 nбо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
 eБож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:
 dто вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!
 Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!
 ]Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
 на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:
 Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?
 Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!
 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!
 eІ всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!
 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.
 Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,
 тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,
 oза те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,
 jне хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!
 І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,
 бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!
 А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!
