 uЯк літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.
 Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.
 dБатіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.
 Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.
 ~Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.
 zЯк волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.
 Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.
 tЯк терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.
 Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.
 Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.
 Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.
 WЛінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!
 lДвері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.
 Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.
 xЛінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
 dПса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.
 nЯк той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,
 qтак і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...
 dЗ браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.
 Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.
 sСлова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.
 Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,
 pустами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:
 xколи він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!
 mЯк ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.
 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.
 Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.
