 Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,
 ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!
 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,
 Wне дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
 aрятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!
 eІди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:
 Yнема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
 hвона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
 |Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?
 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
 і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...
 xЛюдина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
 він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
 sв його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,
 }тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!
 mОцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:
 jочі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
 uсерце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
 свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
 Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!
 nПрив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!
 Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!
 Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,
 щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.
 ~Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,
 бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну...
 hЧи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?
 Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?
 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!
 Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,
 та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!
 lХто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,
 bпобої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,
 {бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:
 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!
