 7Соломонова Пісня над піснями.
 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
0Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
[Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
 |Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
 pЛанцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
 gДоки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
 zМій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
 ]Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!
