AГоре тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано! Коли ти пустошити скінчиш, опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують...
 Господи, змилуйсь над нами, на Тебе надіємось ми! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням!
 Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди.
 І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, так кидатись будуть на неї.
 Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою.
 І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній буде він скарбом його.
 |Тож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру.
 Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину...
 Сумує та слабне земля, засоромився й в'яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили...
 Нині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений!
 Заваготієте сіном, стерню ви породите; дух ваш огонь, який вас пожере...
 І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть огнем вони спалені...
 qПочуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі, Мою силу!
 Затривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв... Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищіу?
Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла,
 той перебуватиме на високостях, скельні твердині його недоступна оселя, його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена!
 Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку.
 Твоє серце роздумувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчислює башти?
Уже не побачиш народу зухвалого, народу глибокомовного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязикого, якого не можна було б зрозуміти.
AПодивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту незрушиму, кілля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться.
Бо величний Господь для нас тільки отам, місце потоків й просторих річок, не ходить по ньому весловий байдак, і міцний корабель не перейде його.
 Бо Господь наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!
Опустилися шнури твої, не зміцняють підвалини щогли своєї, вітрил не натягують. Тоді будуть ділити награбовану здобич, і навіть криві грабуватимуть.
 І не скаже мешканець Я хворий! І прощені будуть провини народу, що в ньому живе.
