 uЗгадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,
 ]наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!
 }Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...
 nСвою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...
 gУ потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
 iДо Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!
 nБатьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!
 Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...
 jНаражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...
 ]Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...
 fЖінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...
 hКнязі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...
 ~Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...
 kПерестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,
 qвтіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...
 dСпала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,
 Xтому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
 dчерез гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...
 dПробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
 `Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
 Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!
 jХіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...
