 qА Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
 Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
 Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
 pА останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
 Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
 та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
 Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...
 HБо багато покликаних, та вибраних мало.
 jТоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
aІ посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
 fПокажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.
 FА Він каже до них: Чий це образ і напис?
 Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
 kА почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
 Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,
та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.
 Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
 LТак само і другий, і третій, аж до сьомого.
 -А по всіх вмерла й жінка.
 Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.
 Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.
 Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
 Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.
 HА народ, чувши це, дивувався науці Його.
 zФарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
 zІ спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
 PУчителю, котра заповідь найбільша в Законі?
 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
 >Це найбільша й найперша заповідь.
 nА друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
 `На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
 MКоли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.
 Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
 Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
 `Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
