 yІ сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття.
 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,
 Vі радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.
 І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.
 `Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,
 підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?
 ^Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.
 Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
 qБо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
 tБо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.
 Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!
 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
 і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.
 ]І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.
 А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?
 А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.
 jІ учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.
 mА коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
 І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене...
 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?
 А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!
 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...
 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.
 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
 бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!
 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.
 WА коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.
 Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.
 ZПо воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.
 А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.
 Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене...
 Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.
 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.
 vІ, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.
 Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною...
І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...
 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?...
 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.
 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!
 wІ, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.
 І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.
Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...
 SУставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!
 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.
 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.
 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.
 Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.
 А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.
 Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.
 Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів?
 [Але як має збутись Писання, що так статися мусить?
Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.
 Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали...
 А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
 Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.
 А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
 і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
 і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.
 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?
 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?
#Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!
 Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!
 qЯк вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!
 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,
 ^і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?...
 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!
 pА він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш...
 А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!
 zІ він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!...
 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.
 Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї...
 І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...
