 А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.
 А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...
 JА первосвященики міцно Його винуватили.
 Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!
 jА Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
 На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.
 Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.
 Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.
 |Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
 kБо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.
 uА первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.
 Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?
 IВони ж стали кричати знов: Розіпни Його!
 Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...
 Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.
 Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
 І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.
 PІ вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!
 І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...
 І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.
 І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
 eІ Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.
 uІ давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.
 І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.
 DБула ж третя година, як Його розп'яли.
 \І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.
 Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.
 hІ збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!
 А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,
 Eзійди із хреста, та спаси Самого Себе!
 Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!
Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...
 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?
 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!
 А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!
 WА Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...
 fІ в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.
 А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!
 Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,
 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
 А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,
 прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.
 А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.
 eІ, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.
А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.
 wМарія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.
