 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,
 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.
 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.
 І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?
 А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...
 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.
 Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.
 І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.
 Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.
 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,
 hто вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
 порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.
 І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
 Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.
 QКоли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!
 А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.
 І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?
 Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.
 lА далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.
 Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,
 перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.
 ZУсе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!
 І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.
 А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!
 А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...
 yІ Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!
 А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
 І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.
 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
 І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.
 І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!
 І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!
 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.
 І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!
