 Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
 І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
 І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.
 Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
 Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
 А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...
 Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?
 rЯк же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?
 Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
 і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,
 юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!
 І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?
 fА інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!
"Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!
 ]Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,
 ;а це те, що пророк Йоіл передрік:
dІ буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.
 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!
 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.
 Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
 sІ станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.
MМужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
 Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.
 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.
 Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.
 Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!
Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.
 А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,
 у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.
 TБог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
 А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
 dдоки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!
 Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?

А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!
 Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.
 І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!
 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
 І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.
 {І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.
 SА всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.
 І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.
 І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,
 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.
