 А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки.
 Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка.
 Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина.
 Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина.
(Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням.
 FА це говорю вам як раду, а не як наказа.
 Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так.
 Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.
 Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися.
 А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком!
 А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини!
 Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.
 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його.
Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі.
 А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.
 Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?
 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую.
 Хто покликаний був в обрізанні, нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрізанні, нехай не обрізується.
 Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей.
 pНехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був.
 Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це.
 Бо покликаний в Господі раб визволенець Господній; так само покликаний і визволенець він раб Христа.
 XВи дорого куплені, тож не ставайте рабами людей!
 Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається!
 Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість буть вірним.
 Отож за сучасного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так.
 Ти зв'язаний з дружиною? Не шукай розв'язання. Розв'язався від дружини? Не шукай дружини.
 А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.
 А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають,
 а хто плаче, як ті, хто не плаче, а хто тішиться, як ті, хто не тішиться; і хто купує, як би не набули,
 а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього.
 А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві,
 ~а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,
>і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.
 А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо держались ви Господа.
 А як думає хто про дівчину свою, що соромно, як вона переросте, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, не згрішить: нехай заміж виходять.
А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, владу ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму берегти свою дівчину, той робить добре.
 Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає робить краще.
 Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі.
 Блаженніша вона, коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого Духа.
