 Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.
 xТому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,
 Tколи б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!
 Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.
 }А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.
 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
 8бо ходимо вірою, а не видінням,
 ~ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
 Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.
 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.
 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.
 Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.
 Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.
 Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
 Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
 Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!
 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,
 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.
 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
 Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!
