 Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улюбленому Филимонові й співробітникові нашому,
 і сестрі любій Апфії, і співвойовникові нашому Архипові, і Церкві домашній твоїй:
 uблагодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
 uЯ завсіди дякую Богові моєму, коли тебе згадую в молитвах своїх.
 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих,
 щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра, що в нас для Христа.
 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате.
 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати накази тобі про потрібне,
 але більше з любови благаю я, як Павло, старий, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса.
 Благаю тебе про сина свого, про Онисима, що його породив я в кайданах своїх.
 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний.
 WТобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє.
 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію,
 та без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний.
 Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його,
 і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, і за тілом, і в Господі.
 aОтож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене.
 lКоли ж він чим скривдив тебе або винен тобі, полічи це мені.
 Я, Павло, написав це рукою своєю: Я віддам, щоб тобі не казати, що ти навіть самого себе мені винен.
 Так, брате, нехай я одержу те, що від тебе прохаю в Господі. Заспокой моє серце в Христі!
 Пересвідчений я про слухняність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю.
 А разом мені приготуй і помешкання, бо надіюся я, що за ваші молитви я буду дарований вам.
 ]Вітає тебе Епафрас, мій співв'язень у Христі Ісусі,
 WМарко, Аристарх, Димас, Лука, мої співробітники.
 `Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.
